Белінська Анастасія


                                 

   Белінська Анастасія - любить літературу та поезію, сама пише гарні вірші.
   Призер різноманітних конкурсів: Літературнй конкурс "Рози Обзора 2013", де отримала гран-прі, конкурс "Нетішин - місто енергетиків"- гран прі, Літературний конкурс "Розкрилля душі", де посіла 1 місце на обласному рівні і представляла талановиту молодь Хмельниччини на Всеукраїнському конкурсі в Києві.


         Клубками дим і стук коліс...
         Це потяг знов когось повіз.
        Тут ходять люди: хто куди.
        Усіх їх возять поїзди.
        А що перон? А він один
        Не поспішає нікуди.
        Лиш чує кожен Божий день
        То розпач сліз, то шквал пісень,
        Мільони різних постатей,
        Мільони душ, надій, ідей.
        Розлука, розпач, зрада, страх,
        Кохання, руки у руках...
        Когось сім'я вся провожа,
        Когось - одним одна душа,
        Хтось проводжає майбуття,
        А хтось - усе своє життя...
        Хто їде звідси назавжди,
       Шепоче хтось: "Повернусь, жди".
       Лише перон один стоїть,
       Не плаче, навіть не кричить.
       Він сам весною, літом, вдень,
       І зорі іноді лишень
       Йому присвічують вгорі.
       Та що ж? Вони лиш ліхтарі...



Ти знаєш, що роблю я в тиші?
Малюю казку пензлем кольоровим
 І все надію маю горду і нову...
Отак мої минають марно дні.
Ти знаєш, що роблю я в тишині?
Я дихаю повітрям цим щосили
І згадую той час, коли любила...
Отак мої минають марно дні.
Ти знаєш, що роблю я в тишині?
Я мрію веселково і духмяно
Із вечора, аж доки сонце встане...
Отак мої минають марно дні.
Твої уста цілую я у сні!
Та це не гріх, це солодко, законно.
І слухаю як дишеш монотонно...
Отак мої минають марно дні.