ФЕДУНЕЦЬ МИКОЛА
Народився 1 січня 1944 р. в с. Сушівці Білогірського району Хмельницької області.
Закінчив Київський Національний університет ім. Т.Г.Шевченка.
Майже двадцять років віддав журналістській праці – у редакції газет: білогірської районної «Життя і слово»,
обласних – «Подільські вісті», та «Ровесник». Заслужений працівник культури України.
Голова Хмельницької обласної організації НСПУ до 2007 року.
Лауреат Міжнародних літературних премій ім. І.Кошелівця та ім. Д.Нитченка,
обласних премій ім. Т.Г.Шевченка, ім. В.Булаєнка та ім. Г.Костюка,
міської премії ім. Б.Хмельницького. Нагороджений почесним знаком НСПУ.
Член Національної спілки письменників України з 1978 року.
Помер Микола Федорович Федунець у 2009 році.
Збірки віршів
«Адреса юності» (1972).
«Душа зернини» (1977).
«Свято роси» (1983).
«Обличчя долі» (1987) 
«Проводи журавлів», «Розневолення» (1990).
«Подільські акварелі» (1991).
«Любові мить», «Жниво» (1992).
«Вісім струн» (1993).
«Назустріч», «Вибране» (1994).
«Неповторне» (1995).
«Наяву» (1996).
«Рай-хвиля», «Грані» (1997).
Федунець М.Ф. Не поступимось любов’ю до України / М.Ф.Федунець. – Хмельницький : Евріка, 2004. – 56 с.♦ Федунець М.Ф. Подільські акварелі : лірика / М.Ф.Федунець. – Хмельницький, 1991. – 48 с.
♦ Федунець М.Ф. Розневолення : поезії різних літ / М.Ф.Федунець. – Хмельницький, 1990. – 48 с.
Сходить сонце, скупіше гріючи,
Лист пожовклий вітер зрива.
Лиш полям в теплі осеніючим
Відчуваються ще жнива.
Ті зернини важкі, як жолуді.
Ті дороги тверді, мов брук.
І гарячі, гарячі полудні
Не від сонця — від наших рук.
Вересень 1958 р.
Зерня.
Як попрощається з землею грім
До березня, до голубої днини,
Ходімо в поле,
В полечко ходім,
Де зоряні згубилися стежини.
І подивуймося, коли мале зерня
Народить таїну, що стиглим стане хлібом.
Стріляє в небо, ніби променя,
Над нивою,
Над обрієм,
Над світом.
Гойдати буде вітер, бити грім,
Та наступу зернини – не збороти.
Ходімо в поле, в полечко ходім,
Щоб причаститись радістю роботи.