Сайт бібліотеки

Білогірського опорного закладу ім.І.О.Ткачука

Меню сайту

Наше опитування

Статистика

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Миколайчук Михайло

Михайло Миколайчук народився 15 листопада 1949 року в селі Хорошів Білогірського району в селянській родині. В 1966 році закінчив місцеву середню школу. Вищу освіту здобував у Камянець-Подільському сільськогосподарському інституті, закінчивши 1975 року факультет механізації.

Михайло Миколайович працював головою спілки селян "Горинь", що створена в селі Сушівці Білогірського району.

В 1994 року опублікував збірку поезій "Плин", а у 1995 збірку "Стежини і манівці". Остані роки працював державним службовцем Білогірської районної ради. У вільний час пише вірші.

                           Не підрізайте птаху крила!

                 Не підрізайте птаху крила -
                 Йому потрібна висота.
                 Для неї доля народила
                 І гартувала всі літа.

                 Він підніметьсянад землею,
                 Відчує хмар тепло й красу.
                 Зіллється з простором душею,
                 Відчує лету справжню суть.

                 І десь над нами, понад нами,
                 Промчавши гони безгомінь,
   Він радо стрінеться з вітрами,
   Побачить вічну далечінь.

   Не підрізайте птаху крила,
   Бо не натішиться житттям.
   Воно тоді йому - немиле,
   Та він про це не скаже нам...

                            Матері
           Похилилось життя на вітрах,
                   Вкрили зморшки обличчя і руки.
                   Та весніють іскринкки в очах,
                   Коли поруч щебечуть онуки.

                   Ще багато хотіла б пройти,
                   Але важко, бо духу замало.
   Свою ношу потрібно нести
   Так, щоб нива життя не смеркала.

В клопотаннях постійно живеш,
Біль сусідів і радощі ділиш.
Все, що можеш, на себе береш,
У людську доброту завжди віриш.

Вже відкрилило літо давно,
                  Золота вже карбується осінь,
                  А у тебе в думках лиш одно -
                  Шлях онукам стелився б у росах.

                 ГУМОР: "Не плач, куме..."

               В Ляхівцях Іван на ринку
                   Вгледів кума Гната:
                   "Знавби би ти, що наробила
                  Моя дурнувата.
                  Як вагітною ходила,
    Все Дюма читала,
    Через всяких тих саксонців,
        Мабуть, ум втеряла.
                  Повертаюсь от роддому
                  Зовсім не героєм.
                  Бо вона взяла й родила
                  Мушкетерів троє".
                "Не плач, куме, - Іван каже,
                  Не тужи, мій брате,
                  Добре, що про сорок розбійників
                  Не взялась читати ".

Форма входу

Пошук

Календар

Архів записів

Друзі сайту

Створити безкоштовний сайт на uCoz