Бісовецький Вадим

                              ПРАВДИВИМ СЛОВОМ ТА ДІЛАМИ…

                                На стежину в'юнку, ще з дитинства знайому,

                               Пада лист вже сухий різнобарв'ям cлідів.

                               З ніжним щемом у серці крокую додому,

                               Повертаюсь з далеких мандрівних шляхів.        (В.Бісовецький)

                

       Вадим Бісовецтький народився 1952 року в селянській родині села Тростянка Білогірського району Хмельницької області, навчався в  Юровецькій восьмирічній школі, Камянець-Подільському індустріальному технікумі, Київському державному інституті культури і мистецтв. Займав ряд керівних посад в органах місцевої влади і промисловості Білогірського району, був головним інженером карєроуправління тресту "Львів-нерудпром", пізніше очолював Будинок культури в рідному селі, де створив народний аматорський гурт "Лісова пісня".

Серед мальовничих Білогірських лісів загубилося невелике село Тростянка. Трошки більше сімдесят дворів, трошки більше двох сотень жителів. Колись бриградне село досить великого і заможного господарства імені Хмельницького, нині просто подільське село. Чарівна природа тростянецького лісу, творча вдача Вадима Бісовецького вилилась у віршовані рядки які переросли у збірку "Стежками долі"

                                          

                                

                 О, Боже ! Дай мені наснаги

           Горіти й сіяти добро

           Не прагну слави чи звитяги,

           Та хочу встигнути одно :

           Правдивим словом та ділами

           Людей наблизити серця,

           Щоб почувались всі синами

           Святого Духа і Отця…

                                                         

                                                       

                                     

                                                    

                                                     

                                                                       Подільський краю

                                                          Подільський мій краю,

                                                                Весняний розмаю.

                                                                Тебе я кохаю,

                                                                Тобою живу.

                                                                Серпневі заграви,

                                                                 Ліси кучеряві

                                                                 І сонце ласкаве

                                                                 Своїми зову.

                                                                                            Без тебе не жити,

                                                                                            Вершин не скорити.

                                                                                            Не в змозі творити

                                                                                            Без тебе красу.

                                                                                            Молочні світанки,  

                                                                                            Лелечі серпанки  

                                                                                            Не для забаганки

                                                                                            У серці несу.