7 грудня виповнюється 120 років з дня народження видатної української художниці, майстрині народного декоративного живопису Катерини Василівни Білокур. Історія її життя і творчості – одна з найяскравіших у ХХ сторіччі.
Народилася мисткиня в 1900 р. в селі Богданівка в Яготинському районі Київської області. Дитячі та юнацькі роки минули за прядкою, веретеном та важкою працею по господарству. Хтось подарував їй буквар і вже в шість років Катя навчилася читати. «На цьому моя освіта: початкова, середня і вища закінчилася», - згадувала із сумом Катерина Білокур.
Вуглинка з печі та шматочок сірого полотна – так починала малювати Катерина. Батьки забороняли займатися улюбленою справою, тому дівчинці доводилося ховатися. Тож значну частину свого життя вона малювала потайки і мріяла бути художником. Однак спроби отримати професійну освіту не увінчалися успіхом. Через відсутність атестату Катерина не змогла вступити до Миргородського технікуму художньої кераміки. Вона навіть залишила на подвір’ї закладу свої роботи, та нажаль, її малюнки не переконали приймальну комісію.
І тоді природа стала для неї вчителем, а квіти – головними мотивами полотен. Пензлі для роботи виготовляла самотужки з котячої шерсті, щоб майстерно виписувати найдрібніші деталі своїх квітів. «Квіти, як і люди – живі, у них є душа!», - говорила Катерина Василівна. І квіти, немов на одному диханні, лягали на її полотна яскравим вибухом.
Картини української художниці Катерини Білокур відомі не тільки українцям, а й поціновувачам мистецтва зі всього світу. Майстриня «наївного мистецтва» стала першою жінкою, про шедеври якої дізнався весь світ. Її картини і сьогодні нікого не залишають байдужими