Двотомне видання «Епістолярій Тараса Шевченка» перемогло у ХХІІ Всеукраїнській премії «Книжка року-2020» (номінація «Хрестоматія», підномінація «Життєписи»). Про це повідомляє golos.com.ua.

Книги в лютому минулого року вийшли у світ у харківському видавництві «Фоліо», в серії «Бібліотека української літератури», з ініціативи літературознавця, заступника директора з науково-видавничої роботи Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Сергія Гальченка.                                                                    Це найновіше видання епістолярної спадщини Тараса Шевченка вирізняється тим, що вперше листа поета і його адресатів зведено у хронологічному порядку в цілісний корпус. При упорядкуванні нового видання епістолярію враховано здобутки шевченкознавства останніх років.                                                   Уперше після 90-річної перерви подано за автографами 32 листи до Шевченка, вилучені у поета під час арештів 1847 та 1850 років. Уперше вони вийшли в 1929 році, у третьому томі зібрання творів Кобзаря (публікатор — шевченкознавець Михайло Новицький, редактор — Сергій Єфремов). Звідтоді листи републікувалися за цим виданням, бо місце зберігання оригіналів довгий час залишалося невідо                                                                                                                                   Тільки влітку 2015 року вчені Інституту літератури виявили їх у Центральному державному історичному архіві України (ф. 2221) — серед документів Кирило-Мефодіївського братства. Листи у 2005 році передала в архів дружина історика й архівіста Івана Бутича — Марія Бутич. За автографами цих листів усунуто купюри, які за радянського часу у видавництвах були змушені робити в попередніх виданнях епістолярної спадщини поета.                         Упорядкували епістолярну спадщину Кобзаря Сергій Кальченко та Галина Карпінчук, а наукову редакцію коментарів здійснив доктор філологічних наук, завідувач відділу шевченкознавства Інституту літератури Олександр Боронь.                                                  Видання укладено на основі шостого тому Повного зібрання творів Шевченка у 12 томах (2003) і збірника «Листи до Тараса Шевченка» (1993), у яких тексти подано за автографами, а в разі їх відсутності — за першодруками. Коментарі до листів належать Василю Бородіну, Володимиру Мовчанюку, Миколі Павлюку, Тетяні Різниченко, Валерії Смілянській, Ніні Чаматі, Василю Шубравському. Окремі примітки уточнено і розширено за працями Олександра Бороня, Віктора Дудка, Володимира Мельниченка та Володимира Яцюка.         У першій книзі епістолярію вміщено 207 листів Тараса Шевченка та до нього за 1839—1857 роки (від найранішого відомого до брата Микити Шевченка від 15 листопада 1839 р. до останнього, яке поет надіслав із Новопетрівського укріплення).                                                              Листи — часом єдине джерело відомостей про окремі грані Шевченкової біографії та творчості цих років. Вони дозволяють глибше пізнати життя Шевченка під час навчання в Академії мистецтв, подорожей Україною, розкривають духовні страждання митця на засланні.                                                   Друга книга епістолярію містить 300 листів поета та до нього за 1857—1861 роки (від перших послань, написаних і отриманих після звільнення, до останніх, які надійшли на адресу поета по його смерті). Листи допомагають зрозуміти непростий шлях Шевченкового повернення до творчого життя, представляють широту вподобань і зацікавлень митця. В епістолярії цих років поет виповідає надію оселитися на рідній землі й одружитися…

Фактографічне багатство і глибину змісту листів розкриває передмова Михайлини Коцюбинської. Спостереження над епістолярієм поета дослідниця завершила рядками: «Цей правдивий автопортрет письменника й художника становить безцінний документ доби й водночас — мистецький феномен».