"... ще не було епохи для поетів, але були поети для епох!"  

Ліна Костенко                               
 

                  Ліна Василівна Костенко святкує 85 - річчя

Народилася Ліна Василівна Костенко 19 березня 1930 у Ржищеві — містечко в 80 кілометрах від Києва в родині вчителів. Незабаром, у 1936 році, сім’я Ліни переїздить жити до Києва, де майбутня поетеса закінчує середню школу.

Після закінчення школи Костенко вчиться у Київському педінституті, а через деякий час — у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, який і закінчує в 1956 році. Друкуватися Ліна Костенко почала вже в 16 років. Вона була однією з перших і найбільш помітних у плеяді молодих українських поетів, які виступили на рубежі 50-60-х років. Збірники її віршів «Луч землі» (1957) і «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандри серця», яка вийшла в 1961 році, не тільки закріпила успіх поетеси, а й засвідчила її справжню творчу зрілість, поставила її ім’я в один ряд з видатними майстрами української поезії.

Але, з моменту виходу «Подорожей серця», до 1977 року творча біографія Ліни Костенко — це одна суцільна біла пляма. Обмеження свободи творчої думки, всілякі «опали» в часи застою призвели до того, що досить тривалий час вірші Костенко практично не потрапляли до друку. Творчість Ліни Василівни заборонили, дві її збірки були буквально «розсипані». Але навіть у той складний час Костенко в голос заявила про те, що пора «Україні позбутися рабського комплексу». Завдяки своєму незламному і вольовому характеру, поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала. Крім ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим твором — романом у віршах «Маруся Чурай».

Відсутність Ліни Костенко в літературному процесі України не тільки деформувало сам цей процес, але і глибоко торкнулося душі поетеси. Проте вона не здавалася, боролася — і здобула перемогу над негнучким режимом! Через стільки років, в 1977 році виходить в світ перша, після 16-річного мовчання, поетична збірка «Над берегами вічної ріки». Далі були роман у віршах «Маруся Чурай» (1979), поетичні збірки «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989).

За роман «Маруся Чурай» і поетичну збірку «Неповторність» Ліна Костенко була удостоєна в 1987 році Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. А через 3 роки, в 1990-му її нагородили премією фундації Т. та О. Антоновичів в Джоржтаунському університеті за «Сад нетанучих скульптур».

Книги Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали яскравими явищами в сучасній українській поезії, і помітно вплинули на весь її подальший розвиток.

Зараз Ліна Костенко живе і працює в Києві.