Чи існує зв'язок між читанням уголос і високою успішністю у школі?

Доведено, що дитина, яка приходить у школу з великим словниковим запасом, навчається краще, ніж дитина, словниковий запас якої дуже бідний.

Чому так? Якщо подумати, у початкових класах школи майже все навчання проходить в усній формі. Та й у старших групах дитячого садочка діти ще не вміють або тільки починають читати, тому вихователь постійно розмовляє з ними, пояснюючи навчальний матеріал. Це твердження правильне не тільки для читання, а і для всіх інших предметів; учитель не просить дітей відкрити підручники та прочитати параграф № 3. Навчання проходить в усній формі, і в дітей з великим словниковим запасом з'являється перевага, тому що вони розуміють більшу частину з того, що їм подається. Діти з маленьким словниковим запасом із самого початку не розуміють, що відбувається, і, як правило, відстають у навчанні, до того ж із плином часу все сильніше й сильніше.

Як дитині сформувати великий словниковий запас ще до початку навчання? Великий словниковий запас найчастіше розвивається в дітей, з якими багато розмовляють і яким читають уголос. Якщо замислитись над цим, то можна дійти висновку, що дитина не може вимовляти слова, які вона раніше не чула. Наприклад, слово «мудрований». Дитина не зможе вимовити це слово, якщо вона не чула його раніше. А для того щоб запам'ятати це слово, дитина, швидше за все, повинна почути його кілька разів. Це, звісно, не стосується лайливих слів. Коли дитина чує, як її батько лається, вона запам'ятовує всі слова такого роду з першого ж разу та із задоволенням повторює їх при першій можливості. Але більшість слів діти повинні чути кілька разів, тому важливо, щоби з раннього віку батьки розмовляли з дітьми та в їхній присутності, тому що саме так діти вчать слова.

Читання вголос - батьківська реклама користі книг

Отже, батьки повинні розмовляти зі своїми дітьми, але читання вголос теж дуже важливе. З якого джерела діти можуть брати найбільшу кількість незнайомих слів? У розмовах ми часто використовуємо словесні скорочення, а не повні речення. Але мова книг дуже багата, яскрава, мелодійна, вона використовує повні речення. Мова книг, газет і журналів більш складна, хитромудра. Дитина, яка чує складні слова, має гігантську перевагу над дитиною, яка позбавлена такої можливості.

Читання вголос також підвищує тривалість концентрації уваги дитини. І, нарешті, читання вголос – це чудова реклама самого процесу читання. Коли ви читаєте вголос, ви розпалюєте інтерес до читання. Дитина, якій батьки читають, захоче навчитися читати сама, бо захоче робити те, що роблять її батьки. Але якщо дитина ніколи не бачить, як хтось відкриває книгу, у неї навряд чи з'явиться таке бажання.

Наскільки важливо читати вголос дітям старшого віку?

Батьки часто кажуть: «Моя дитина вчиться в четвертому класі, і вона вже давно вміє читати, чому я повинен читати їй?». Фахівці відповідають на це запитання таким чином: «Ваша дитина може читати на рівні четвертого класу, але на якому рівні вона слухає?».

Рівень читання дитини зазвичай нижче її рівня аудіювання аж до восьмого класу. Зокрема, ви можете й повинні читати книги сьомого класу п'ятикласнику. Як правило, сюжети таких книг захоплюють дітей і мотивують їх читати. П'ятикласнику може подобатися книга з більш заплутаним сюжетом, яку йому самому ще складно здолати. Читання вголос дійсно захоплює дитину, тому що коли ви читаєте сюжетні книги, дитина занурюється в захопливий світ друкованого слова, в якому сюжети складні й серйозні, і дитина готова із захопленням слухати та сприймати їх, навіть якщо ще не вміє читати на відповідному рівні.

Читання вголос дітям також є ефективним способом вирішувати складні питання. Наприклад, ви можете сказати дитині: «Я не хочу, щоб ти спілкувався з тим-то й тим-то», але ця нотація, імовірно, влетить дитині в одне вухо й вилетить в інше. Однак якщо ви прочитаєте книгу про хлопчика, який потрапляє в неприємності через погане товариство, ваша дитина буде безпосередньо переживати описану ситуацію, і ви зможете обговорити її. Ви можете ставити такі запитання, як: «Як ти думаєш, хлопчик зробив правильний вибір?», «Як ти думаєш, ця дівчинка була дійсно його подругою?». Коли ви разом обговорюєте книгу, це вже не нотація, це більше схоже на спільний перегляд запису гри тренером і гравцями з метою визначити, що було зроблено правильно, а що пішло не так.

Книги, які вражають

Хтось одного разу сказав, що книги дозволяють досліджувати вибухонебезпечні ситуації, не боючись вибуху. Книги дозволяють покращувати розуміння людей за межами власного досвіду й розвивати почуття емпатії. Дитина з небагатої сім'ї, читаючи книги, може дізнатися, що є діти, яким набагато гірше, ніж їй, є діти, які відчувають потребу навіть у найнеобхіднішому. Чим ширше наш світ, тим більше ми розуміємо й тим глибше вчимося співчувати.

Ще одна перевага читання вголос: якщо самі батьки мало читали у дитинстві, читання дитині дає їм шанс повернутись у своє дитинство та прочитати ті твори, яких вони не читали раніше. Багато батьків, особливо татусі, часто говорять: «Нічого собі! Я в дитинстві не читав «Пригоди Тома Сойєра» й навіть гадки не мав, як багато я втратив!».

Чи потрібно, щоб учителі читали вголос дітям навіть у старших класах?

Так, тому що коли ви припиняєте рекламу, зупиняється торгівля. Діти повинні читати у школі, але таке читання не пропагує цього процесу. Більшу частину матеріалу, який діти читають відповідно до шкільної програми, ніхто не став би читати заради задоволення. І якщо все читання пов'язане тільки з навчанням, в учня розвивається ставлення до читання, як до третьосортного заняття, і на час закінчення школи він буде чекати лише моменту, щоби припинити ним займатися. Він буде читати тільки у школі та для школи, але не в житті й не для задоволення. Звісно, діти повинні прочитувати певний обсяг навчального матеріалу, але не можна, щоб вони забували, що існують книжки, які примушують сміятися, плакати та вболівати всією душею.

Існує відомий вислів Філліс Терос про те, що старші класи школи – це остання зупинка на дозаправку перед виїздом на дорогу дорослого життя, тому уроки, які діти отримують у старших класах школи, дуже важливі. Але в нинішніх умовах тестування на вчителів здійснюється настільки великий тиск, що мало хто з них приділяє час читанню вголос. І це велика втрата. Стандартизовані тести не мають нічого спільного з реальним життям, а це означає, що школи стають відірваними від реальності. Проблеми, з якими щодня зіштовхується кожна доросла людина, жодним чином не пов'язані з тим, чого її вчили у школі. Коли в житті настає кризовий момент або хтось просить вас про допомогу, ваша реакція здебільшого пов'язана з вашим почуттям емпатії та співчуття – досвід вирішення різноманітних тестів вам просто не знадобиться.

Тому вчителі розриваються між тим, що вони вважають правильним, і тим, що змушені робити. Якщо для дітей читання перетворюється на важку, монотонну роботу, то вони намагаються уникати її при найпершій можливості. Звісно, учителі дуже зайняті, їм необхідно подавати велику кількість навчального матеріалу, але навіть якщо вони будуть присвячувати всього лише п'ять хвилин уроку читання для задоволення, у кінці року всі ці зібрані «п'ятихвилинки» стануть найяскравішими дитячими спогадами.

Чи варто турбуватися із приводу поширених електронних пристроїв та їх впливу на читання?

Електронні пристрої викликають звикання. Ви натискаєте кнопку, і відбувається диво – що може бути краще? Так що діти легко стають залежними від електроніки.

Батьки повинні встановлювати обмеження, тому що діти не можуть обмежувати самі себе. У дуже багатьох сім'ях часто буває так, що один з батьків дивиться спортивний матч, інший робить покупки в Інтернет-магазині, а дитина сидить перед екраном комп'ютера, і ви не встигнете озирнутись, як у малюка проходять роки без читання, інтелектуальна цінність сім'ї просто зникає. Хлопчики грають у відео- та комп'ютерні ігри більше, ніж дівчата, але дівчатка проводять багато часу в соціальних мережах і за обміном повідомленнями. У середньому підліток проводить 90 хвилин щодня за електронним листуванням, і це в середньому, що означає, що багато дітей займаються цим ще довше.

Абстраговане покоління

Ми вступаємо в епоху безпрецедентних змін з часів винаходу друкарського верстата Гутенбергом; світ змінюється швидше, ніж ми можемо простежити. Сьогодні діти носять у школу електронний планшет замість 10 кг підручників. Учень може знайти підручник будь-якого предмета онлайн і перейти за посиланням, щоб, наприклад, подивитися програму, присвячену Другій світовій війні.

Це позитивний факт. А негативний полягає в тому, що є докази того, що ми не запам'ятовуємо інформацію, що зчитується з екрану, так добре, як інформацію із книг. І тим не менше люди знаходяться «в екрані» постійно. Ми виховуємо найбільш абстраговане покоління в історії людства. Чим більше відволікаючих чинників, тим гірше людина думає. Технології економлять простір, вагу й час, але немає доказів того, що вони бережуть дитячий розум, особливо якщо діти проводять весь свій час перед екранами й не відкривають книг. Тому від батьків залежить дуже багато. Батьки повинні обмежувати час, проведений дітьми перед екраном, багато читати їм і розвивати та плекати любов дітей до книг і читання.